Лекція 8. Політичні режими: типологія та основні характеристики (2 год) Автор: кандитат політичних наук, доцент  кафедри українознавства ЛДІФК Скочиляс Л.С. План Сутність політичного режиму Типи політичних режимів демократичний; тоталітарний; авторитарний; Посттоталітарні режими та особливості переходу від тоталітаризму до демократії в Україні Сутність політичного режиму У політичній науці для опису соціального характеру і порядку відносин тих, хто керує і тих, кими керують, а також методів і ефективності володарювання в цілому використовується поняття політичний режим. Термін "політичний режим" – як похідний від латинського regimen, тобто напрямок – з'явився в західній літературі ще в ХІХ в., а в широкий науковий обіг увійшов після другої світової війни. І донині в літературі, політології й у суміжних дисциплінах є чимало варіантів вживання і трактувань цього поняття. У політології поширені два основних підходи до визначення політичного режиму – правовий і соціологічний. У першому випадку пояснення зводиться лише до офіційних форм і легальних методів управління, що спираються на формально-юридичні критерії функціонування влади. Тим самим поняття політичний режим зближається за змістом з формою правління держави, його конституційно-правовою підставою. На базі формально-правових принципів виділяють режими демократичні, де право обмежує дії уряду, і автократичні (гр. autokrateia – самодержавство) зі сваволею правителів, що не дотримують законів. У рамках даного напрямку дуже істотний аналіз відносини держави до проголошеного законодавчо нормам (у т.ч. до основних прав і воль громадян), а також внутрішній механізм інституціональної взаємодії органів державної влади. Більш сучасний соціологічний підхід до інтерпретації політичних режимів спирається на інші критерії. У формулі видатного французького політолога Моріса Дюверже (народ. 1917) відзначено, що політичний режим – це скоріше особливий соціальний механізм, спосіб керування суспільством, що з'єднує, з одного боку, базові моделі виборів, голосування і прийняття рішень, а з іншого боку – способи політичної участі партій і груп інтересів. У широкому значенні політичним режимом називають поєднання системи партій, способу голосування, одного чи декількох типів прийняття рішень, однієї чи декількох груп тиску. Американський політолог Рій Макрідіс, виходячи з функціональної концепції політичної системи, запропонував таке трактування: режим визначає специфічні шляхи і способи, за допомогою яких нормативні встановлення системи, намічені як ідеальні, реалізуються в практиці державних інститутів. При цьому він підкреслив, що та сама політична система в залежності від історичних обставин здатна функціонувати в різних режимах. Наприклад, радянська політична система представила цілий ряд варіантів проявів і впливів режимів: від сталінського терору 1930 – початку 1950-х років до лібералізації в період перебудови в середині – кінці 1980-х. Режим (фр. regime – управління) – 1) режим як метод правління (режим/політичний лад у цілому) означає комплекс елементів інституціонального, соціологічного й ідеологічного порядків, що утворять політичну владу конкретної країни на визначений період; у цьому розумінні виражається формально-юридичний і – ширше – конституційний аспект організації політичної системи, що характеризує структуру державної влади; 2) режим як відкриті для змін перемінні параметри політичного ладу (режим/альтернатива), у т. ч. його соціально-економічні підстави; 3) режим як джерело правління, чи владний авторитет, що визначає політичний лад і/чи його змінні складові (режим/влада). Є ще й інші підходи до дефініції політичного режиму. Володарювання як таке має особливий інституціональний вимір, що встановлює так називані інструментальні засоби і способи взаємодії управителів (державних органів) і керованих соціальних груп. Саме в даному відношенні осмислюють поняття "політичний режим". Воно більш обмежено по змісту як категорії політичний процес, що включає в себе частко...